Латинська назва – Sisyrinchium angustifolium. Належить до сімейства ірисових (Iridaceae). У природі зустрічається в Америці, Великобританії та Середній Європі.

Сісюрінхій – це багаторічна рослина заввишки 10-20 см, яка має травоподібне яскраво-зелене листя, коротке кореневище з пучками коренів. Стебла іноді потовщені, циліндричні біля основи; закінчуються пучками синьо-фіолетових квіток з жовто-оранжевим центром 14-20 мм в поперечнику, по 1-6 у суцвітті. Розкриваючись, вони нагадують зірочки. У день розкривається завжди одна квітка, яка увечері в'яне, а на наступний день розцвітає нова. У повному цвіту, тобто в травні-червні, рослина виглядає надзвичайно красиво.Надалі цвітіння триває до вересня, але вже не так дружно. Плід – куляста коробочка. Добре росте на будь-якому ґрунті на сонячному місці або в невеликому затіненні. За короткий час утворює пишні пучки.

Сісюрінхій є досить простою у вирощуванні рослиною, стійкою до шкідників і хвороб. Догляд за сісюрінхієм звичайний: прополювання, розпушування ґрунту, підживлення під час цвітіння, але особливо сісюрінхій любить полив. Оскільки корінці рослини короткі, то без вчасного поливу рослина може просто загинути.

Сісюрінхій легко розмножується самосівом, тому, якщо Ви хочете уникнути засмічення ґрунту, відцвілі квітконоси слід вчасно видаляти. Він може спокійно зимувати без укриття, за умови, що сніговий покрив високий. Якщо ж зими безсніжні і місця посадки сісюрінхію продуваються вітрами, тоді потрібно обов'язково зробити на зиму легке укриття. Для цього підійдуть сухе листя або бадилля, лапник або сухий торф з піском.

Сісюрінхій є незамінною рослиною в альпійській гірці. Він дуже добре виглядає в групових посадках, чудово виглядає сісюрінхій в сусідстві з іншими «блакитноокими»: мускарі, незабудками, синіми сортами віоли. Сісюрінхій також вдало виглядає в якості бордюрної рослини.