Четвер, 02.05.2024, 05:49
Вітаю Вас Гість | RSS

Дивосад Поділля

Каталог статей

Головна » Статті » Рослини для зимового саду

Лимон

Лимон (Citrus limon)

Ще 3000 років тому люди вже знали про лимон багато цікавого, культивували і вживали його з лікувальною метою. Назва лимон виникла від малайського слова лемо. В Індії цей плід має назву німу, а в Китаї «лі-мунг», що означає корисний для матерів.

Як стверджує відомий швейцарський ботанік Декандоль, батьківщиною лимона є Індія, де він росте в дикому стані в гірських місцевостях біля підніжжя Гімалаїв, звідки з давніх-давен потрапив у Месопотамію, де й акліматизувався. В Італію лимон завезли в IV століття до н.е., коли Палладій вивіз його з Мідії, але широкого застосування в ті часи він ще не набув. Араби завезли його в Х ст. у Палестину , а вже звідти хрестоносці вдруге завезли цю рослині в Італію та Сіцилію.

Одна з багатьох легенд розповідає, як улюбленець одного з кавказьких царів Хосров потрапив у немилість. За наказом володаря його посадили до вʼязниці, дозволивши вибирати їжу за своїм смаком. Вʼязень просив давати йому тільки лимони, кажучи, що шкірка плодів і зерна корисні для серця, в мʼякоті він знаходить їжу, а соком вгамовує спрагу.

Інша стародавня легенда розповідає, як греки, захоплені кольором і ароматом лимона, вирішили вибрати його емблемою для своїх веселощів у день свята, коли богиня Землі одержала звістку про шлюб Юпітера з Юноною. З того часу його використовують у шлюбних церемоніях греків.

Цілющі властивості лимона відомі здавна і завдяки їм він прославився на весь світ. Ще давньогрецький філософ Пліній стверджував, що лимон є винятковим засобом проти отрути. За іншими розповідями, злочинці, засуджені тираном Клеарком на смерть через укус отруйної змії, рятувалися тільки тому, що вони перед стратою зʼїдали лимони.

В ХІст. Китайські лікарі вже створили ряд рецептів, в яких використовували лимони як основний діючий засіб для лікування ран, легеневих захворювань, цинги. В Європі на початку XVIIIст. його використовували як засіб проти цинги. Мореплавці, а серед них і відомий капітан Джеймс Кук, брали лимони з собою в кругосвітнє плавання.

Лимон – вічнозелене дерево. Молоді пагони мають характерне пурпурово-фіолетове (антоціанове) забарвлення. Листки з своєрідним ароматом, видовжено-яйцеподібні або еліптичні, з загостреною верхівкою, по краю зубчасті. Квітки білі або червонуваті, часто бувають з недорозвиненою маточкою. Кожна квітка цвіте 6-8 днів.

Є дуже багато сортів та різновидностй лимона, які різняться між собою висотою дерева, кількістю колючок на пагонах, більшим або меншим розвитком крило подібності черешків листків та формою плодів.

Дерева лимона досягають від 3 до 7м заввишки, пагони їх мають значну кількість колючок, листки слабокрилоподібні. Стиглі плоди жовті (або зелені), тонкошкірі,майже завжди видовжено-овальні, з більш або менш розвинутим соскоподібним кінчиком. Плодоносне дерево дає плоди масою 200-400г. Однак є випадки, коли воно утворює чудо-плоди. Величезний лимон виріс на одній з цитрусових плантацій поблизу міста Капо дʼОрландо в сицилійській провінції Мессіна – маса його досягала 3,3кг.

Соковита мʼякоть плоду містить 5-7% лимонної кислоти і багато вітаміну С. У шкірці вміст цього цінного вітаміну у 2-3 рази більший, ніж у мʼякоті. Також у соку та шкірці лимона виявлено вітамін Р, який поліпшує обмін речовин у стінках судин, а отже підвищує їх еластичність, запобігаючи тим самим появі склеротичних змін. Крім того шкірка багата на ефірну олію (0,6%), містить флавонові глікозиди: гесперидин та еріоцитрин і фуро кумарин.А сама ефірна олія містить близько 95% терпенів (головним чиномлімонену), близько 0,3% витралю, 1% геранілацетату та невелику кількість цитронелолу. Носієм лимонного аромату є цитраль.

Сумісна дія вітамінів С та Р підвищує працездатність організму, зменшує його втомлюваність, полегшує лікування від багатьох хвороб.

Крім вітаміну С, у плодах лимона містяться вітамін В, невелика кількість вітаміну А. Є в них і лимонна кислота, азотисті речовини, цукри та вода.  Лимонна кислота – цінний продукт і має лікувальні властивості – розчиняє сечову кислоту і за всіма даними може бути лікувальним засобом проти атеросклерозу.

В епоху відродження лимонний сіквикористовували проти чуми та отрути, як сечогінний засіб а також як народний протиревматичний засіб.

Лимонним соком лікують цингу та хвороби Барлова (дитячий авітаміноз), афтозна захворювання рота і язика, хронічний геморой, подагру.

Лимонний сік використовують для приготування різних емульсій, мазей тощо, з соку і шкірки плодів готують різні страви й напої, фруктово-ягідні і фруктово-овочеві салати, з них одержують ефірну олію, пектин та мелясу, яка дуже потрібна у харчовій, фармацевтичній та косметичній промисловості.

Рослини лимонів добре ростуть в кімнатах при розсіяному сонячному освітленні.  Протягом року вони мають 3-4 періоди росту.

При вирощуванні лимонів не можна допускати опадання листя, особливо в зимовий період. Причиною цього може біти низька відносна вологість повітря, недостатні освітлення та вологість грунту в горщиках, занадто висока температура повітря тощо.

Найбільш придатними для кімнатної культури є такі сорти лимона.

Павловський. Виведений більш як 100 років тому у м.Павлово-на-Оці Горьковської області. За переказами, вихідні материнські два екземпляри лимона завезено одним ремісником з Туреччини в колишнє село Павлово. З цього села пішов відомий сорт народної селекції – Павловський, найкращий сорт для кімнатної культури.

Дерево карликове (1,5-2м заввишки). Крона діаметром 1-1,5м. листки еліптичні або обернено яйцеподібні, з гострим кінчиком. Плоди відносно великі, овальні, здебільшого безнасінні, з тонкою ароматною шкіркою, багаті на вітаміни. Квітки до 3см у діаметрі. Рослина ремонтантна. Лимон Павловський добре призвичаївся до кімнатних умов навіть зі слабким освітленням. Цілорічно його культивують на північних або північно-західних, північно-східних вікнах, у напівпідвалах, де дуже мало світла. Проте лимони не втрачають свого вигляду, добре цвітуть і плодоносять, витримують сухе повітря в кімнатах.

Мейєра(Meyerʼslimon), або Китайський карлик. Знайдений Ф.Мейєром у 1908р. під Пекіном в аматорів у діжковій культурі та завезений в нашу країну. Цей сорт є спонтанним гібридом між лимоном і апельсином. Дерево – майже карликове (дуже сильний вплив має підщепа). Плоди на смак середні між лимоном та апельсином, але аромат лимона відсутній, за забарвленням та будовою плоду від ближчий до апельсина, а за смаком – до лимона. Плоди округло-овальні, шкірка жовтогаряча, гладенька, тонка, легко знімається. Сегментів 10. Мʼякоть також жовтогаряча, соковита. Насіння мало або воно відсутнє. Морозостійкість його вища, ніж лимона. Зазвичай рясно та регулярно плодоносить на цьогорічних пагонах через 2-3 роки після щеплення. Кореневласні дерева починають цвісти на другий рік. Добре росте і плодоносить у траншейній культурі, є гарним замінником лимона звичайного.

Пондероза (Ponderosa). Росина має назву лимон умовно, тому що значні відрізняється від інших сортів цього виду цитрусових. На думку деяких вчених, він є не сортом, а різновидом лимона. Більшість вважають, що це гібрид між лимоном та помпельмусом.

За своєю природою це карликове дерево. Навіть в оранжереях старі 25-річні екземпляри досягають лише 1,5-метрової висоти.

Цвіте дуже рясно, іноді кількість квіток заважає розвиткові рослин.

Плоди Пондерози відрізняються від плодів інших сортів за формою, ароматом, величиною. Вони майже грушоподібні, з тупою верхівкою та дещо кулястим нижнім кінцем. Шкірка товста, шорсткувата, бугриста, дуже рідко глянцювата, частіше матова. Мʼякоть на смак подібна до апельсина, але солодша, блідо-жовтувата. За кольором схожа на справжній лимон, за хімічним складом та смаком майже не відрізняється від нього. Містить до 2,5% цукрі, 5-8% лимонної кислоти та до 40-80мг% вітаміну С, який довго зберігається в плодах.

Плоди великі, масою до 400г і більше. Мають дуже специфічний аромат. У період цвітіння та плодоношення сорт особливо декоративний. Добре росте в закритих приміщеннях. Серед усіх сортів найбільш стійкий проти несприятливих умов кімнат, він витримує яскраве освітлення і затінок, однак любить додаткове освітлення. Взимку у Пондерози в умовах кімнат листя опадає значно менше порівняно з іншими сортами.

Незважаючи на те, що Пондероза має слабкий ріст пагонів, сорт утворює велику кількість бутонів на кінцях гілок і пагонів. До речі, цим він теж відрізняється від інших, які закладають плоди у пазухах листків.

Дуже рідко звичайні лимони утворюють плоди на кінцях гілок (з однієї квітки, а не з суцвіття на кінці пагонів) і це є одним з основних доказів того, що це різновид лимона.

Процентзавʼязування плодів низький – з великої маси квіток розвиваються 1-2 плоди.

Листки у Пондерози темно-зелені, пластинка біля основи кругла (у інших сортів загострена), прилистки на коротких черешках, невеликі, опуклі. Коефіцієнт розмноження сорту низький через слабкий приріст.

 

Загальний вигляд лимона:

 

 

 

Квітка і плід лимона:

 

 

Категорія: Рослини для зимового саду | Додав: Amelie (11.03.2013)
Переглядів: 1355 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0