Жимолость їстівна – листопадний кущ заввишки 0,8-1,5 м, з бурою чи жовтавою корою. На старих гілках вона відшаровується вузькими поздовжніми смужками. Молоді пагони – червоно-фіолетові, опушені, дещо пониклі. Листки прості, шкірясті, овально-еліптичні, молоді листки опушені. У першій половині літа вони жовтувато-зелені, потім зелені, з голубуватим нальотом зісподу. Квітки жовті, у двоквіткових суцвіттях. Цвітуть у другій половині травня – червні, до повного розпускання листків.

Плід – соковита, темно-блакитна, округла чи довгаста з сизою восковою паволокою ягода близько 2-3 см завдовжки. М'якоть червоно-фіолетова, ароматна, кисло-солодка, інколи з ледь помітною гіркуватістю. Вирощується жимолость їстівна також як декоративна рослина.

Рослина невибаглива, росте навіть на бідних ґрунтах. Любить зволожені місця, зимостійка і мало страждає від шкідників та хвороб. Найкращим періодом посадки є кінець вересня – початок жовтня. Якщо жимолость росте в контейнерах, її можна садити протягом всього періоду вегетації. Вона добре приживеться за умови акуратної пересадки з комом землі (не порушуючи коренів). Перші 6-8 років, поки відбувається формування куща, жимолость не потребує жодного обрізання, крім санітарного вирізання сухих поламаних гілок.

Свіжі плоди жимолості стимулюють виділення шлункового соку, поліпшують апетит, мають протицинготні й протидіабетичні властивості. Народні цілителі лікують ягодами гіпертонічну хворобу, захворювання серця, недокрів'я, ожиріння і малярію. Використовують їх при хронічних проносах і запорах, як сечогінний, а також загальнозміцнювальний засіб. Корисні плоди жимолості при захворюваннях печінки. Крім того, вони виявляють бактерицидну дію і збільшують еластичність стінок кровоносних судин.